Лист підтримки до українських учених

Дякуємо за підтримку нашим польським колегам-культурологам!!!

Шановні Пані і панове, українські друзі! Дорогі коліжанки і колеги!

Пишемо Вам цього листа на шостий день війни в Україні. У день, коли російська армія бомбардувала меморіал Бабиного Яру та передавальну станцію на телевежі в Києві, в ніч після того, як на мирне населення Харкова та Житомира впали чергові ракети.

Зіткнувшись із російським беззаконням в Україні, міжнародна академічна спільнота намагається висловити глибоку солідарність Українському народу.

Ми всією душею з українцями. Ми засуджуємо агресорів, які безпідставно напали напали на Вашу країну. Ми захоплюємося моральним духом і боротьбою українського суспільства. Ми будемо шукати всі можливі способи допомогти Вам.

До тепер режим Путіна був для багатьох науковців та для представників світу культури лише складною проблемою, єдиним аспектом якої, була агресивність у публічній сфері. Ми часто обурювалися, але все ж не були морально стурбовані. Настав час, коли ми повинні чітко розрізняти мовчазний жах, який нічого не вчить і якого ми не можемо собі знову дозволити, та досвід, який вимагає переосмислення моральних цінностей, розуміння нашої спільної відповідальності та відповідних дій з нашого боку. Сьогоднішня війна в України – це подія, яка має стати відправним пунктом морального відновлення для сучасної Європи та світу.

Польський юрист єврейського походження, автор терміну „геноцид” Рафал Лемкін у 1944 році писав: „Якби за сотню миль звідси вбивали жінок, дітей і старих, чи не побіг би ти на допомогу? Чому ж не йдеш за покликом серця? Чому не робиш цього, коли відстань становить тисячу миль?”

У цьому ж виступі Лемкін звертає увагу на неадекватність звичних, повсякденних рамок розуміння таких явищ, як військове гноблення мирного населення: «Терплячість – це слово, яке відкриває шлях до військового злочину. (...)Терплячість — це добре слово, коли ми очікуємо підвищення по роботі, виділення грошей чи будівництво дороги».

Перед фактом вторгнення Путіна в Україну ми не можемо бути „терплячими”, але можемо і повинні допомагати тим, хто постраждав у результаті невиправданого нападу. Ми повинні відважно підтримувати жертв цієї війни і чітко висловлювати наше засудження агресора.

Головне правління Польського Культурологічного Товариства

Лист українською

Лист польською